Проект був вперше презентований на День адвокатури — 19 грудня 2005 р. під час проведення урочистостей в Академії адвокатури України.
Історія української адвокатури недостатньо вивчена., фактично вона не була об’єктом глибокого наукового дослідження і багато її сторінок залишаються й досі втраченими для прийдешніх поколінь. Лише окремі свідчення щодо її старовинних витоків маємо сьогодні з Литовських статутів та інших історичних джерел. Народження і розвиток української адвокатури здебільшого приховані і переплетені з адвокатурою Російської імперії, а яскраві постаті післяреволюційної адвокатури зникали з олімпу в сірому уніфікованому радянському буденні.
Падіння на злеті адвокатської професії в незалежній Україні залишило болісні спогади. Як досягти українській адвокатурі європейського рівня? Історичний її шлях вартий глибокого дослідження.
Отже опублікований в журналі “Адвокат” в 2005 р. лист Львівського адвоката М.Петріва, адресований Спілці адвокатів України та Академії адвокатури України, про створення багатотомного наукового видання "Золоті сторінки історії української адвокатури" та Музею адвокатури України віднайшов одностайну підтримку спілчан та викладачів і науковців Академії, які вже випустили не одну книгу з історії адвокатури України, а також відкрили першу експозицію Музею адвокатури. З відповіді ректора Академії адвокатури України Т.Варфоломієвої М.Петріву: У Спілці адвокатів України існує комісія з вивчення історії адвокатури України. Вона нечисленна, бажаючих в ній працювати мало. Втім, дещо вдалося зробити, наприклад, друге видання (доповнене) книги "Історія адвокатури України", частина перша. В анотації написано, що частина друга матиме назву "Адвокатура в регіонах України". Велися переговори з окремими адвокатами щодо написання глав з історії адвокатури певних регіонів. Однак поки що ніхто не відізвався. Вдалося лише опублікувати в журналі "Адвокат" окремі історичні статті. Але не втрачаємо надію.
В Академії адвокатури України вже 10 років я викладаю окремий курс "Історія адвокатури", від стародавнього Рима і до наших часів (у такому обсязі і за такою програмою адвокатура в Україні не викладається). Готую до видання книгу.
Прогалини в історії української адвокатури є очевидними. Тому в науково-дослідній лабораторії Академії проводимо декотрі наукові дослідження, пошуки архівних матеріалів, зокрема про адвокатуру в 30-ті роки, в українській діаспорі тощо. Працювали в історичних архівах наші викладачі – історики, зібрали дуже цікаві матеріали, фото, навіть старі кінофільми, де було знято адвокатів у судових засіданнях. Публікація підготовлена для ж."Адвокат", № 6.
Знайшли невелику інформацію про адвокатів, які працювали на Україні до революції 1917 року. Їх портрети замовили художникам і відкрили в Академії галерею портретів, яка буде продовжуватися (про відкриття було написано в ж. "Адвокат").
Рік тому я видала наказ про створення Музею адвокатури України створила комісію з викладачів-істориків та адвокатів, студентів, працівників Академії, які володіють технікою і вже надали допомогу у фотографуванні дуже великої кількості документів у архівах. У членів комісії мало вільного часу, але вони зібрали цікаві експонати. А голова Дніпропетровської колегії адвокатів передав декотрі документи, речі з Дніпропетровського музею адвокатури. Зустрічаюсь з родичами відомих адвокатів, прошу їх передати речі або документи до Музею. Обіцяють. До 140-річчя адвокатури відкрито невеликий музей в Одесі.
Академія давала рекламу (зокрема і Інтернеті) щодо створення Музею і зверталася з проханням до адвокатів надіслати до нього матеріали. На жаль, нічого не надійшло.
Зараз оформляємо експонати, днями завезуть спеціально замовлені для Музею меблі й можна буде його відкривати. Згодом, сподіваюся, Музей буде поповнюватися. До речі, я знайомилася з музеями у Верховному Суді, в Київському національному університеті та з іншими.
Зазначу, що ця робота потребує ентузіастів, великих коштів, створення колективу зі спеціалістів у галузі історії та адвокатури і часу.
Хочу зізнатися, що мій тридцятирічний адвокатський стаж вимагає бути викладеним, бо доля звела з найвидатнішими адвокатами, у яких я навчалася, з якими товаришувала і з якими поєднувала творча, наукова робота. Вони гідні того, щоби про них пам’ятали.
Описую це для того, щоби запевнити Вас, що я з задоволенням підтримую Вашу пропозицію з утворення Комісії для вивчення історії української адвокатури, видання багатотомного дослідження "Золоті сторінки історії української адвокатури", створення Музею адвокатури України.
Мої колеги в Академії адвокатури і у Спілці адвокатів також продовжуватимуть вже розпочату в цьому напрямі роботу.
Конкретні кроки ми з Вами можемо продовжувати обговорювати, планувати заходи з правлінням Спілки адвокатів (голова комісії САУ з вивчення історії адвокатури України – київський адвокат Бірюкова Аліна Миколаївна тел: 201-90-50), працювати разом з науково-дослідною лабораторією Академії адвокатури України.
Чекаємо на співпрацю! Долучайтеся до створення Золотої книги та Музею.
