Газета The Times сообщила в 2008 г., что известный британский адвокат Ник Фриман зарегистрировал присвоенное ему прессой прозвище "Мистер Лазейка", как торговую марку. Теперь другие юристы могут подвергнуться судебному преследованию за использование прозвища Фримана, а его клиенты будут уверены, что обращаются к тому самому "Мистеру Лазейке", о котором много пишет пресса.
Адвокат утверждает, что решение зарегистрировать свое прозвище как торговую марку продиктовано тем, что он желает обезопасить от самозванцев своих потенциальных клиентов. Адвокат специализируется на защите тех, кто обвиняется в нарушении правил дорожного движения. Он защищал интересы футболистов Дэвида Бэкхема, Дуайта Йорка и других известных людей. А прозвище свое получил потому, что имеет очень хорошее чутье на способы выиграть дело о превышении скорости или о вождении в нетрезвом виде.
Написи на табличках:
"Ассоциация юристов Санкт-Петербурга и Калининградской области"
"Санкт-Петербургский государственный университет. Юридический факультет"
"Дом юриста"
"Ресторан. Коллегия. Бар"
(Фото надіслала Віра Павлова, м.Київ)
Президент адвокатської палати Приморського краю (АППК) Борис Минцев, повернувшись зі з’їзду Федерального Союзу адвокатів Росії заявив, що через суддівські реформи страждають сім’ї адвокатів. За даними адвокатскої палати почали добровільно відраховуватися адвокати в зв’язку з тим, що їхні родичі – судді. Боротьба с корупцією, що відбувається в суддівському середовищі, призвела до того, що віднині родичі суддів не повинні бути адвокатами, хоч поки офіційно такої вказівки нема. Борис Минцев відмітив, що це призведе до заборони на професію. Він наголосив і на складнощах для адвокатів набути статус судді, а формування суддівського корпусу лише з числа прокурорських кадрів (а за словами відомого владивостокського адвоката Александра Пожетнова ще й з колишніх міліцейських співробітників) призводить до того, що відсоток виправдовувальних вироків вкрай низький, а судові рішення мають відвертий обвинувачувальний ухил. Нерівність прокурора і адвоката проявляється навіть у тому, що прокурор, готуючись до процесу, може сидіти в кабінеті судді, а для адвоката навіть стола в суді не знайдеться. Відстоювати право на професію Федеральний Союз Адвокатів РФ збирається в Міністерстві юстиції РФ та Конституційному Суді РФ.
Слід нагадати, що.і в Україні в грудні 2005 р. був внесений законопроект про нову редакцію ст.2 Закону «Про адвокатуру», де пропонувалося таке: «Адвокатом не може бути особа, родичі якої займають посади в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління регіону, на території якого здійснюється адвокатська діяльність».
Верховний суд Кіпра задовольнив вимогу жінок-адвокатів країни, які обстоювали право носити брюки на роботі. Секретар Кіпрської асоціації адвокатів Мелина Пергу пояснює, що адвокати вимушені весь час бігати між п’ятьма будинками, в яких знаходяться судові інстанції Нікосії, а це дуже незручно для адвокатів, одягнених у спідницю. Одна з місцнвих газет опублікувала новину під заголовком: "Адвокатам Кіпра дозволено ходити в брюках".
Уповноважений з прав людини в Свердловській області Т.Мерзлякова і губернатор області Е.Россель обговорили питання щодо створення окремої “безплатної” колегії адвокатів для захисту незаможного населення, фінансування якої здійснювалося б Свердловською областю. Омбудсмен повідомила, що багато громадян звертаються за безоплатною правовою допомогою, що гарантована законом. Наприклад, тільки кримінальних справ за рік було розглянуто судами більш як 48 тисяч, майже половина з них розглянуто без участі захисника, не витримується норма – два адвокати на одного суддю.
«Войдемте в залу Окружного Суда. Толпа народа в приемной, Полинялые женщины со слезливым видом, со свертками в руках, беспомощно жмутся по стенам. Нечесаные сермяжники мужики целою толпой сидят на ступеньках лестницы, зевая и тяжко охая. К судебному приставу, к писцу канцелярии, к сторожу всякий подходит с каким-то зависимым и заискивающим видом.
Но вот появляются фигуры иного рода: фраки модной вырезки, белье безукоризненной чистоты, самоуверенный взгляд; под мышкою изящный портфель, на носу золотой pincenez. Это адвокаты. Толпа окружает их. Они говорят с доверителями сквозь зубы, несколько презрительно, но совершенно беспечно. Сделают все, что могут, но за исход не ручаются. Во всяком случае, деньги они должны получить тотчас по окончании судоговорения. Черные модные фраки – хозяева в суде. Судьи – товарищи и друзья; в канцелярии – все к их услугам. Они расхаживают по залам, болтая друг с другом о последнем ужине и окидывая наглым взором сквозь свои пенсне печально скитающуюся публику: что им до нее?»
Квартира адвоката:
«Вы видите, какая мебель, бронзы, ковры, картины. Это все для вас, и вы должны заплатить за это. Перешагните в кабинет. Не правда ли, настоящий кабинет министра. Можно ли дешево заплатить человеку, которому необходим министерский кабинет».
Дружина адвоката
«У адвоката должна быть молодая, красивая жена, которая не может ездить иначе, как в очень новой и очень щегольской карете, на очень красивых и дорогих лошадях. При карете нужен лакей, нужна кунья шуба, и, имея карету нельзя же сидеть дома: необходимо ездить на балы и вечера. А кто ездит к другим, тот и сам должен давать иногда вечера. Самому адвокату тоже нужен экипаж и лошадь. Занимаясь целый день делами, простительно посвятить ночку-другую картам или вину: вы знаете, что это за пропасть – карты. Хотите иметь меня адвокатом, так заплатите мне за все это: за карету жены, за мое шампанское».
Гонорар:
«– Во сколько цените вы этот иск? Да иск небольшой, рублей 800. Я человек бедный, мне и 800 рублей дороги.
Адвокат хмурится и в раздумье играет лорнеткою, отвалясь в свое кресло.
– Как же вы скажете, – смиренно спрашивает «проситель», заглядывая с беспокойством в суровые очи законника.
– Знаете, что? Я вам советую бросить этот иск…, – решительно объявляет адвокат. – Игра свечей не стоит.
– Как не стоит, помилуйте…За что же своему добру понапрасну пропадать?
– Видите ли, эти маленькие делишки стоят нам столько же хлопот, как и порядочные дела, а цели никакой… Я не могу взять меньше 500 рублей… Так есть ли вам расчет?
– Помилуйте, г. адвокат, ведь это 60%!
– Можете обратиться к другому поверенному; я слишком занят, – холодно выпроваживает «просителя» неумолимый законник».
*) З книги «История русской адвокатуры. Том первый. И.В.Гессен. Адвокатура, общество и государство (1864-1914)». М., Юристъ, 1997.С.172-173.